Ушицький каньйон та свідок тисячоліть - Сокілець.Частина ІІ

.... Шлях  в напрямку "Сандоліни" являє доволі  вузьку дорогу  моторошним лісом, ми жартома накручували собі  різні страшилки про те, що тут може статись з необачними незнайомцями... Все, на щастя, обійшлось і ми таки вийшли на ту "Сандоліну", вона являє собою величезну долину на правому березі річки завдовжки пару кілометрів і шавширшки з 0,5 км. Таку назву вона має начебто через те, що під час Другої світової тут розташовувався величезний санітарний табір Червоної армії куди звозили поранених з фронту, однак є версія, що ця назва зявилась  ще раніше

Здалеку в лісі над долиною побачили якісь споруди... досить дивно, що в такій глуші щось побудовано  тому вирішили перевірити.... спочатку знайшли  водоспад а згодом джерело, традиційно для цих місць облаштоване по всіх православних канонах з хрестами іконами і все таке,   були навіть дрова, посуд, стіл з дахом і мурований мангал (жаль не зафоткав). Одним словом повноцінний кемпінг. І це  все на височенькій скалі з видом на долину.  Спокусу тут залишитись  на ніч з "мужністю" відкинули і вирушили далі з надією до темряви таки дійти до містичного Сокільця і заночувати вже там.

До церкви в Сокільці (єдина повністю уціліла споруда в колишньому місті) від джерела нам залишалось 1,8 км. Пройшовши вузькою дорогою  через густі вербові лози, та хащами здовж річки   ми дістались перших розвалин колись процвітаючого міста.

Обійшовши подвіря церкви  та оглянувши  її пішли шукати місце для ночівлі. (церкву сфоткати не додумався, але вона досить велика, ну і не виглядає на свої пару сотень років бо у 80- х, як свідчив надпис на стіні, вона  була відремонтована ззовні шубою, що зовсім зіпсувало її древній облик) Хлопці хотіли вписатися на подвірї зруйнованої хати неподілік  церкви, бо всі втомлені і нічого шукати не хотілося. Але мені то місце не сподобалось і попри втому я наполіг шукати якусь приємнішу відкриту місцину.( як виявилось потім  за переказами камянецьких "сталкерів" то  була наймоторошніша хата в Сокільці. ще раніше в 90-х  її вікна  та  двері були забиті дошками навхрест). Врешті ми вийшли на ринкову площу метрів за 100 від церкви. Там одразу побачили декілька проваль грунту видовженої форми. не важко здогадатись, що то завалені підземелля, яких на цій площі  в 90-х камянецькі історики та інтузіасти розкопали 200 метрів, хоча швидше за все їх там набагато більше. Підземелля  відносяться до двох історичних періодів.  Перша частина , так званний "Некрополь" датується  І половиною І тис. н.е, про що свідчить, в тому числі, особливість підземної архітектури,  та друга - "Підкоп"  XVI-XVIIст. період найбільшого розквіту міста. Детальніше  ось тут. Нам вдалось знайти лише "Некрополь" судячи з  вигляду, тай то лише його   10 метрів, і на 2/3 занесеного мулом з паводку. Входи в іншу частину підземелля швидше за все  завалені. 

Заночувати вирішили на околиці ринкової площі на відкритій місцевості 

Повечеряли гречкою з консервою. Спалось тепло. З 5 ранку почали будити рибаки на своїх Нивах і Москвичах, які проїжджали за півметра від намету, його ми встановили між двома  дорогами.  Температура вранці близько 0, конденсат на зовнішньому тенті намету став шаром льоду.

Поснідавши пішли далі досліджувати Сокілець. Спершу в руїни костьолу, які побачили ще ввечері

Дірка до підвалів костьолу, які майже повністю засипані

 Кістки  невідомого походження біля стіни 

 загальний вигляд руїни, кажуть площа самого костьолу була в кілька разів більшою 

 сліди зрубу, можливо, фресок зі стін

 Мармурова плита, місцеві оповідають що вся пілога була мармурова і вся вона десь там внизу під шаром каменю та землі

Знайшли в хащах в центрі біля ринкової площі ще дві величезні будівлі невідомого призначення і походження

З іншої сторони площі  натрапили ще на декілька ось таких льохів, вони мабуть краще зберігаються ніж наземні споруди, з останніх лише залишки фундаментів

Трапились нам два місцевих, у минулому жителі Сокільця, а зараз однойменного села але вже на горі. Трохи побалакали, розказали нам історію як начебто мисливці за старовиною з Чернівців  в костьолі  знайшли злиток золота в дверній рамці чи то камені, виламали його  і тільки їх і бачили. Ще показали нам дорогу до старого польського цвинтаря, ми якраз збирались до нього йти

 Розміри склепів вражають, деякі  з них більші, ніж більшість тогочасних селянських хатів. Всі вони зруйновані, розграбовані та абсолютно пусті, сучасні горе-копачі не соромляться копати навіть всередині гробниць. Це й не дивно, нам пізніше розповіла  одна з двох бабусь які живуть  в цьому забутому Богом і людьми місці, що тут ховали заможних польських поміщиків зі всієї губернії.

 глибше в лісі "бідніші" могили

часу було обмаль тому ми вже збирались продовжувати свій маршрут, але випадково в зарослях біля ринкової площі знайшли два входи,один з яких просто провал, як виявилось у погреби, але не такі як біля інших хат, а значно більші, крім цього фундамент будинку на ними своїми розмірами підказує  що швидше за все це руїна колишньої ратуші, або якоїсь давньої адмінбудівлі. В одному з погребів  посередині якась яма засипана камінням (фото немає), нам на думку спало, що то  може бути один із входів до підземелля. однак розчистити каміння потрібно немало часу якого в нас не було.

на лівому  березі річки ми зустріли ту саму бабцю про яку я вже писав, тобто одну з двох які тут живуть, щоправда її хата не в долині, а трохи вище на схилі метрів 50 над долиною. Поралась на колишньому господарстві ( якщо ці залишки можна так назвати)  своїх батьків. До слова, їй 87. Трохи побалакали, запитали як пройти далі в напрямку Старої Ушиці, їй явно бракує спідкування з людьми тому вона завзято намагалась показати нам дорогу проводжаючи, однак така швидкість нас не задовольняла, тому переконуючи її що дорогу знайдемо самі ледь спекались її турботи.  Вигляд в неї мяко кажучи не дуже

Південна частина Сокільця нічим не відрізняється, все ті ж хащі та руїни

 А це вже початок Дністровського  водосховища (піднята вода на Ушиці), і фактично кінець нашого маршруту